Vinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo Slider

Меню

Комментарии

Наиболее читаемые

Форма входа

Календарь

<< < Сентябрь 2024 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30            

Немає слів...

Подробности
Категория: КОЛИ ДУША БОЛИТЬ ЗА УКРАЇНУ
Опубликовано 10.09.2024 11:51

10 09 24 немає слів

   Від 24 лютого 2022 року триває масштабна агресія Росії проти України. Російська армія, не досягнувши на початку вторгнення заявлених Кремлем цілей, веде головні бойові дії на Донбасі, півдні України, Харківщині, а також щоденно обстрілює українські міста, руйнує інфраструктуру, убиває цивільних.
   Починаючи від 30 серпня 2024 р., Росія не припиняє масовані обстріли України. Спочатку окупаційна армія тероризувала Харків, Суми, Дніпро, Київ, Запоріжжя, а 4 вересня, потужно вдарила по Львову та Кривому Рогу, а напередодні атакувала Полтаву, вбивши понад пів сотню людей двома ударами.
  Під час удару по Львову загинула родина Базилевичів. Живим залишився лише чоловік, якого, як стверджують рятувальники, врятувало те, що він пішов по воду, а його дружина та доньки чекали на нього на сходовій клітці. Мер Львова Андрій Садовий розповів, що РФ убила дружину Євгенію та трьох доньок – Ярину, Дарину та Емілію. Єдиний, хто вижив, – це чоловік Ярослав. За даними мера, одна з доньок Ярослава, 21-річна Ярина Базилевич, працювала в офісі "Львів – молодіжна столиця Європи-2025".
   Світла пам'ять безвинно загиблим!

   Свого вірша презентує Анатолій Сущев, член Літературного об’єднання «Дзеркало» при Костянтинівській центральній міській публічній бібліотеці.

Немає слів...
Немає слів, емоції мов мертві,
Бо звикли вже до баченого зла,
Бо кожний день приносить нові жертви
І кількість їх щоденно чимала.
Кругом хрести, дощечки поіменно
І біля них у горбиках земля,
Омитая сльозами нескінченно, -
Дорослий там лежить, чи немовля.
Від кіль вони, оплакані журбою, -
Полтавщина, чи Львів, чи Кривий ріг,
Веселилися тут з долею сумною,
Як тільки тая вийшла за поріг.
Чи сім'ями, чи просто поодинці
Навічно упокоїлись навкруг
Приречені на смерть рукою вбивці
Кремлівських посіпак - царевих слуг.
Немає міст, чи селищ без жалоби,
Нема сім'ї, щоб не вкопала хрест,
Бо йде війна, ще топче землю "чобіт",
Бодай щоб він втопивсь в крові увесь
Бійців, цивільних, діточок маленьких,
Що без вини пролита, без гріха,
А з нею біль по ним Країни-неньки,
Яка ятрить і досі не втиха.
Німі слова, емоції ледь чутні,
Оживши в тім у скупченні міцним,
Ось-ось у люті вибухнуть могутньо,
Щоб кинути в обличчя сатани
Вгодоване, загарбницьке, пихате
Озброєну презирством духа міць,
Звитягами, щоб зачинились грати
За ним в суді і зграєю з ним лиць!

   Публікація в рамках проєкту бібліотечної онлайн платформи «Коли душа болить за Україну» (збір поезії читачів під час війни)
#поезія_під_час_війни_Костянтинівка




"Блог Libraryart - территория творчества" Copyright © 2018
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.