Vinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo Slider

Меню

Комментарии

Syndication

feed-image My Blog

Форма входа

Календарь

<< < Октябрь 2020 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31  

ЛЕГЕНДИ ПРО НЕЗАБУДКУ

120955121 10224959655844838 755589467430150579 n

ЛЕГЕНДИ ПРО НЕЗАБУДКУ

"Наїв і простота!", - Троянда кривить губки
І Орхідея зверхньо погляда
А ці сором'язливі Незабудки
Розповідають, як знайшли життя.

_____________________________

Іванко і Марійка (Україна, Карпати)

Колись давно, коли відьми літали
І чаклуни ходили між людей
Іван з Марійкою любилися-кохали
І не було щасливіших людей

Такі вже нерозлийвода, рідненькі,
Такі вже милі і такі прості..
На полонинах стрілись молоденькі ,
Найкращі на Карпати вівчарі.

Та якось звістку принесли леґіні:
Наказ суворий батько надіслав.
Вернути скорше з цеї полонини
Прийняти спадок, що за дядьком став.

І засмутилася Марійка, заридала
І сум так взяв, неначе Йванко вмер!
"Тепер багатим станеш, мій коханий...
Свою Марічку кидаєш тепер..."

Іванко палко обіймає милу,
А серце рветься, кров аж стугонить
"Та як би я забув тебе, як смію?
Моя, навіки! Як без тебе жить?"

Марічка плаче, скапують сльозинки
До ніг Іванку впали у росу...
І диво-дивне, там розквітли квітки!
Ніби блакиті з неба хто сипнув.

Марійка шепче: "Не забудь, Іванку!",
А той збирає дивну ту красу
"Я не забуду, правда! Незабудку
З собою біля серця понесу".

Та й розлучились любі лебедята
Пішов Іванко, а Марійка жде
Чи не забуде як назад вертати?
Чи незабудку тую принесе?

Така легенда про маленькі квітки.
В Карпатських горах де жива краса
Іванка і Марійки незабудки
Й понині зв'язують чиїсь серця.

_____________________________

Квітка вічної пам'яті (Німеччина, Австрія)

Колись давно, в епоху королівську
Кохану даму лицар проводжав,
Над бережком Дунаю їй освідчивсь
І квіти дарувати забажав.

Розглянувся - навколо тільки трави,
а на крутому березі ріки
Синіють квіти, над самісіньким проваллям -
так просто він не зможе дотягтись.

Але ж він лицар! Сильний він і смілий!
І зважився дістати ту красу,
що над рікою ген отам синіла...
І потягнувся, й майже дотягнувсь.

Уже.. ось-ось... є квіточка в долоні!
Та із-під ніг посипалась земля...
важезні лати сяючі, як дзвони,
Враз потягнули в води небуття.

І тільки встиг - коханій квітку кинув
І проказав: "Не забувай мене!"
З тих пір ця незабудка ясно-синя -
Любові символ, пам'ять береже.

10/10/2020, Індія.

(За мотивами легенд світу. Легенд про незабудку дуже багато, може буде далі, якщо сподобалося)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить




"Блог Libraryart - территория творчества" Copyright © 2018
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.