Сценарій зустрічі «Афганістан – то біль і смуток, чиєсь обірване життя» /до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав/

Подробности

Категория: Сценарии

Опубликовано 11.04.2017 16:32

Сценарій
зустрічі «Афганістан – то біль і смуток, чиєсь обірване життя»
/до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав/

Виконується Гімн України.

Вед. 1 Добрий день, шановні друзі. Щорічно на державному рівні українська спільнота відзначає День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. 15 лютого 2016 року виповнюється 27 років з моменту закінчення завершального етапу виведення радянських військ із Афганістану. Воєнно-політична спецоперація СРСР в Афганістані 1979–1989 років тривала 9 років, 1 місяць і 19 днів. Афганська війна жорстоко зачепила всіх її учасників, і особливо їх сім’ї. Це незагоєна рана, невідступний біль.

Вед. 2 Сьогодні ми віддаємо дань мужності, самовідданості, вірності військовому обов’язку воїнів-інтернаціоналістів, призваних до лав Радянської Армії з України, учасників бойових дій на території інших держав, усіх, хто боронив мир та спокій у «гарячих точках» світу, не залишає нікого байдужим.

Вед. 1 Хто чув про Афган? Не чули.
Минула все ж вас ця біда?
Чи може ви просто забули
І час спливає , як вода?
Я вам нагадаю, повірте,
Я вам нагадаю, простіть.
Про матір й загиблого сина
Ви спогадів думку пустіть.

Вед. 2 З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок. І сьогодні ми наголошуємо, що воїни-афганці стійко та мужньо виконали свій обов’язок у цій країні – Афганістані.

Вед. 1 Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Вони були б добрими майстрами, вчителями, лікарями, робітниками, справжніми господарями своєї землі. Але чужа війна відібрала у них таку можливість… Не повернулися вони додому…

Відео «Афганістан», пісню Виконує Назарій Яремчук

Вед. 2 По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував. Для нас це взагалі події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші батьки, родичі, земляки. І тому для них і для нас Афган - страшна пам’ять, страшної війни, уроки якої мають бути засвоєні нашими політиками і ніколи не повторюватися.

Вед. 1 В останні дні грудня 1979 року розпочався ввід військ до Афганістану. Перші загиблі з’явилися уже через 2 години. І якщо в 1980 році радянських солдат, котрі врятували тисячі афганців від звірячого свавілля Аміна і банд моджахедів, що готувалися на території Пакистану американськими військовиками, справді зустрічали з квітами як визволителів і називали друзями, то впродовж решти дев’яти років ця війна перетворилася на нічим не виправдану кривавицю, де гинув і калічився квіт наших родин і родин мешканців Афганістану.

Вед. 2 Зараз часто знаходяться «історики», що називають цю війну «брудною». Але хіба можна назвати вірність присязі брудом? Знаходяться й ті, хто називає наших солдат окупантами. Але що вони там захопили? Що придбали? Хвороби від гепатиту до холери, поранення, контузії, інвалідності. Що звідти вивезли? «Вантаж 200 з товаришами» та поранених з поля бою.
Тисячі кадрових військових командирів десантних, інших родів сухопутних військ та льотних частин, медичних формувань гинули в тому пеклі, залишаючи матерів, дружин, дітей. Сотні, тисячі офіцерів, вірних своєму військовому обов’язкові, залишили місце своєї служби пораненими, покаліченими або в цинковій труні.

Відео «Черный тюльпан» Пісня «Монолог пілота чорного тюльпана» у виконанні О. Розенбаума

Вед. 1 Скільки разів так бувало: війни замислюють вже сиві політики, а в окопах опиняються ті, кому 18-20, 30 років. І лише біль, плач, стогін і розпачливі крики матерів є безсилим протестом проти всіх, які є на світі, воєн.
Із тієї кривавиці живими не повернулися на Україну 3360 українців.

Вед. 2 Встаньмо! Постіймо хвилину, нехай у нас не заболять ноги, а тільки защемлять серця за тих, кого нема серед нас, хто лежіть у землі, хто світить нам із небес, а може, із підбитим крилом ніяк не перелетить Афганської гори…

Вед. 1 Хвилина мовчання –
В ній наша любов воскреса.
Навік в нашім серці
Безсмертних імен цих звучання
Хвилина мовчання…

Хвилина мовчання… МЕТРОНОМ (Відео «Хвилина мовчання»)

Вед. 2 Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать i досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти своїх чоловіків i батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 раків стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Вед. 1 Сьогодні я хочу представити нашого гостя, учасника бойових дій в Афганістані (представлення гостей_______________________________________)

Вед. 2 Хто ж відповість?
Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані -
Двадцятирічний мій земляк.

Вед. 1 Упав, з очей спадали зорі,
Темніла неба пелена…
О, боже мій, що тільки творить
Людьми придумана війна.

Вед. 2 У далекому Афганістані смерть зібрала свої жнива й серед воїнів, призваних з міст та сел. Донеччини /302 з них поховані в рідній Донецькій землі.

Вед. 1 Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих наших земляків, воїнів-інтернаціоналістів, які не повернулися живими до батьківських осель в нашому місті Костянтинівці.

Вед. 2 Це
сержант Метелін Анатолій Михайлович,
рядовий Комаров Володимир Віталійович,
рядовий Горбатенков Геннадій Миколайович ,
молодший сержант Бураджук Микола Опанасович,
молодший сержант Василенко Сергій Іванович,
молодший сержант Савенко Володимир Олександрович,
прапорщик Ленко Олександр Володимирович,
рядовий Василенко Валерій Михайлович,
єфрейтор Кутняк Сергій Олександрович.

Вед. 1 На згадку про хлопців з міста Костянтинівка та всіх воїнів-інтернаціоналістів, які брали участь в афганській війні, в Костянтинівці, в парку пам'яті воїнів-інтернаціоналістів встановлено пам'ятник загиблим воїнам-афганцям.
Це подвійний обеліск, на якому з фронтальної сторони закріплена чотирикутна зірка, а з двох бічних сторін - таблички з барельєфами і даними дев'яти загиблих хлопців. На передньому плані встановлена скульптура скорботної жінки, яка тримає в правій руці хрест, а в лівій квітку.
Пам'ятник загиблим воїнам-афганцям було встановлено в 1990 році, його автор - відомий скульптор-монументаліст Бринь Леонід Артемович

Вед. 2 Сьогодні в нашому залі присутні воїни ЗСУ, які несуть свою нелегку службу по збереженню нашого мирного спокійного життя. Ми бажаємо вам здоров’я, щастя, сімейного благополуччя та скорішого повернення до своїх рідних домівок.

Вед. 1 О, Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих синів своїх, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни,
Не чули щоб ніколи звук гармати.

Відео «Мы уходим» . Звучить пісня «Не дорікай»

Автори сценарію:
провідний методист Тетяна Сидоренко,
провідний бібліотекар Ірина Бондаренко