Здійснилася мрія народу одвічна

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 22.01.2020 16:14

Здійснилася мрія народу одвічна:

Країна — єдина, соборна держава.

Свої вона має закони та право,

Яскраву історію, ще й не міфічну.

Думки про майбутнє, як завжди, логічні.

Нащадки радіють, вигукують: «Слава!»

Здійснилася мрія народу одвічна:

Країна - єдина, соборна держава.

Бували сторінки у неї трагічні.

Не завжди і доля в обіймах плекала.

Та є в нас сьогодні реальна підстава

Розвіяти сумніви всі іронічні.

Здійснилася мрія народу одвічна.

Фотовиставка "Обличчя Майдану"

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 05.11.2019 13:33

Осенний букет

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 27.10.2019 15:16

    Михаил Милый запечатлел необычный осенний букет. А Елена Мукосеева, член литературного объединения "Зеркало" при Константиновской центральной городской публичной библиотеке прокомментировала фото. И получился дуэт - фото-стихотворение....  

Краской осенней блестит вернисаж.
Миша - вы мастер! Прекрасен пейзаж!
Ярко-багряный октябрь-антураж
Сделал искристым житейский вираж

(Елена Мукосеева)

Візьми ось, синку, яблучко від мене

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 30.08.2019 14:07

Візьми ось, синку, яблучко від мене.
Це все, що можу я віддати.
В старенькій доживаю хаті.
А злидні й холод - вже буденне.
Життя було, неначе нічка темна.
Доводилось весь час страждати
Візьми ось, синку, яблучко від мене.
Це все, що можу я віддати.
Бо маю я бажання ще й священне:
Тебе благаю, наче мати,
На захист Батьківщини стати,
А Бог із перемогою поверне.
Візьми ось, синку, яблучко від мене.

Хай майорить наш жовто-синій!

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 27.08.2019 17:18

Хай майорить наш жовто-синій!

Дає надію, надихає!

Погане все колись зникає,

Як сніг весною у долині,

А з ним брудні та чорні тіні.

До купи нас усіх з'єднає.

Хай майорить наш жовто-синій!

Дає надію, надихає!

Несе нам звісточку про зміни.

Народ давно цього чекає.

Донбас, як зіронька засяє,

Почуємо спів солов'їний.

Хай майорить наш жовто-синій!

Донбас мій знову посинів

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 08.08.2019 17:25

Донбас мій знову посинів:
Плакати, банери, листівки,
Хтось розмальовує автівки.
Невже народ не зрозумів,

Що кличуть знову, як колись,
Усіх в липкі обійми брата?
Більш схожого на злого ката,
Хоч як на нього не дивись.

Не бачу змін, а час іде
Невже Донбасу мало крові?
Невже підтримати готові
Отих, хто знов назад веде?

Чи буде жити так Донбас?
Чи хоче він чогось нового?
Ми запитаємо у нього
І зараз буде саме час!

Бараболя

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 08.08.2019 17:06

Бараболя

Отака в нас бараболя!
Ледь тримаю у руках
Ще й смачна. Її в думках
Їв би залюбки без солі
Із сусідкою - звуть Оля -
У червоних чобітках.
Отака в нас бараболя!
Ледь тримаю у руках.
Не горіх це, не квасоля
Виростає на пісках,
На доглянутих грядках.
Є на те ще Бога воля.
Отака в нас бараболя!

Весна с извечною заботой

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 08.05.2019 09:48

Весна с извечною заботой
Опять берет нас в оборот.
Копает грядки сын с охотой,
Жена в них зернышки кладет.
Заскорожу я эти грядки,
Полью с душою огород,
А вместо утренней зарядки,
Полоть, рыхлить и ждать щедрот.
Так не одно десятилетье
С весною «песенку поёшь».
Пусть двадцать первое столетье,
А «не посеешь - не пожнешь».

Лишається ще сподівання

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 17.04.2019 11:22

Лишається ще сподівання,
Що розумніше став народ,
Який зробив свій розворот
До дій від мрії та бажання.
Хоча непройдені страждання,
Проблем великих повен рот,
Лишається ще сподівання,
Що розумніше став народ.
Не купиться на обіцяння
Захмарних інколи щедрот,
Чи безкоштовний бутерброд.
Та не підтримає мовчання.
Лишається ще сподівання.

Вновь небо плакало с утра

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 17.04.2019 10:45

Вновь небо плакало с утра
Дождем противным и холодным.
А я, проснувшись, был голодным,
Как будто и не ел вчера.
Сегодня редкий выходной
И проведу его я дома,
Где все любимо и знакомо.
Царят уют, тепло, покой.
Со мною рядом книг гора,
Клубится пар из чашки чая,
Жена, наверно, намекая,
Мне шлёт привет, вставать пора.
А так не хочется с утра.

Дерзайте! Счастье постучится в двери!

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 22.03.2019 14:36

Дерзайте! Счастье постучится в двери!
Мечтайте! Сбудутся мечты!
В том нет ни капли клеветы.
Воздастся вам по вашей вере.
Не нужно плакать о потере.
Бегите прочь от простоты.
Дерзайте. Счастье постучится в двери!
Мечтайте! Сбудутся мечты!
Играйте, вы же на премьере,
Там места нет для пустоты.
Не нужно лишней суеты.
Живите в творческой манере.
Дерзайте. Счастье постучится в двери!

Бороться с тьмой бессмысленно, несите свет

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 06.03.2019 15:12

Бороться с тьмой бессмысленно, несите свет
Всему, что окружает вас живому
И сложному, и вечному, простому.
Воспринимайте как ещё один завет,
Каких достаточно придумал этот свет,
И вам передает, как самому родному.
Бороться с тьмой бессмысленно, несите свет
Всему, что окружает вас живому.
Оставьте на Земле заметный след,
Тропинку, что ведёт все время к дому.
К просторному и, словно храм, святому.
Такой мой добрый, искренний совет.
Бороться с тьмой бессмысленно, несите свет.

Начните день сияющей улыбкой

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 06.03.2019 10:04

Начните день сияющей улыбкой,
Лицо подставив солнечным лучам.
Поверьте, места хватит чудесам.
Они живут за шоколадной плиткой,
А может, за душевной, нежной скрипкой.
Не думайте о плате по счетам.
Начните день сияющей улыбкой,
Лицо подставив солнечным лучам.
Пусть жизнь не кажется тропинкой зыбкой.
Она не сводится к одним слезам.
Достаточно в ней места всем цветам.
Забудьте то, что сделано с ошибкой.
Начните день сияющей улыбкой.

Я мрію, щоб мова усіх нас єднала

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 23.02.2019 16:57

ДО  МІЖНАРОДНОГО  ДНЯ  РІДНОЇ  МОВИ

Я мрію, щоб мова усіх нас єднала
В щасливу, могутню й велику родину.
У будні та свята, в усяку годину,
У кожнім подвір'ї яскраво лунала.

Дала зрозуміти, що ми українці
І кращої мови для нас не існує.
В славетній столиці та навіть в глибинці
Вона все одно в нашім серці панує.

При слові «Афган» ще і досі здригається тіло

Подробности

Категория: Михаил Милый

Опубликовано 15.02.2019 16:49

  День вшанування учасніків бойових дій на теріторії інших держав відзначається в Україні 15 лютого. Саме в цей день у парку пам'яті воїнів-інтернаціоналістів біля пам'ятника загиблим воїнам-афганцям зібралися представники влади, мешканці міста Костянтинівки, учнівська молодь та члени громадської організації «Союз «Інтернаціоналіст». Вони вшанували пам'ять загиблих земляків.

При слові «Афган» ще і досі здригається тіло,
А пам'ять турбують похмурі думки.
Вони, як притоки одної ріки,
Яка ще із буйної юності загуркотіла.
Хтось каже:
«Навіщо торкатись того, що боліло»,-
Були й переможні у нас сторінки.
При слові «Афган» ще і досі здригається тіло,
А пам'ять турбують похмурі думки.
Для молоді, може, і зараз це не зрозуміло.
У них ще попереду грізні дзвінки,
Коли у весь голос ридають жінки,
А сам вже не радий що вижив,
що так підфартило.
При слові «Афган» ще і досі здригається тіло.