Vinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo Slider

Меню

Комментарии

Наиболее читаемые

Syndication

feed-image My Blog

Форма входа

Календарь

<< < Ноябрь 2025 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Запали свічку пам'яті

Подробности
Категория: Михайло Мілян (Милий)
Опубликовано 22.11.2025 22:01

22 11 2025 голодомор

(фото Михайло Мілян)

   Щорічно на четверту суботу листопада припадає День пам'яті жертв Голодоморів. В цей день українці беруть участь у загальнодержавній акції «Запали свічку пам'яті». Хай ці вірші стануть моєю своєрідною свічкою пам'яті по заморених голодом.

 ЖАХЛИВІ СНИ

Голодні приходять до мене у сні,
Благають: «Рідненький, поїсти».
За ними ідуть сталіністи.
Суворі обличчя, немов кам'яні.
Не бачать вони за собою вини
І всі, як один, «активісти».
А там бачу віз, ще пустий, заверта
До двору – забрати останнє.
Так їдуть, мов на полювання.
І замість вітання, о, матір свята,
Лякають, що хата лишиться пуста,
Та люди стрічають мовчанням.
Товчеться у черзі за хлібом нарід,
А черга – змія нескінченна
І туга над нею страшенна:
Чи буде сьогодні хоч щось на обід?
В живих чи залишиться славний мій рід?
Одні й ті ж питання щоденно.
Ось жінка повзе у державний торгсин,
І срібну виделку тримає,
Бо тільки но так уявляє
Можливість, яку їй надасть магазин
Принести до дому, що меле десь млин,
Бо дома голодні чекають.
Дитина на лавці опухла лежить
І вже не говорить — шепоче,
Що з'їла чогось би охоче —
Життя це продовжить хоча би на мить.
А мати мовчить, її серце кричить,
Душа від жахіття тріпоче.
І я прокидаюсь від цього жаху.
Чоло у холодному поті.
Це були не люди – істоти.
Вони утискали на хибнім шляху
Усіх хто потрапив в годину лиху
На очі звірячій спільноті.
Нам важко збагнути: як так? Звідкіля
Черпали небачені сили?
Як вижити в пеклі зуміли?
Звичайні селяни та їхнє маля.
І ті, що носили тавро куркуля,
Та завжди робили й терпіли.
Нехай наша пам'ять усе збереже,
Долучить до цього нащадків.
Разом відіб'ємо нападки
Отих, хто говорить, що це нам чуже,
Й ховає в архівах своїх протеже,
Щоб діти не мали вже й згадки.

ГОЛОДОМОР

Очі благали хоча б колосок.
Люди синіли, не маючи сили,
Бо місяцями вже хліба не їли.
Був би за щастя хоч чогось ковток.
Села спустіли, як в зиму садок.
Вижили тіні, а інші спочили.
Всім не встигали вже рити могили
Там, де знаходили вільний куток...
Й досі по тілу пливе холодок.
Як не повірити? Це ж пережили!
Віра та воля в живих залишили!
Треба, щоб вічно лунав цей дзвінок!

СВІЧА ГОРИТЬ

Свіча горить й горить на підвіконні,
Як пам'ять, від якої не втекти.
Десятиліття промайнуть й віки,
Ті голоси лунатимуть з безодні,
Прохатимуть поїсти щось голодні,
А від рідні залишаться кістки.
Свіча горить й горить на підвіконні,
Як пам'ять, від якої не втекти.
Цей сум, скорбота та печаль — бездонні.
За все, що скоїли більшовики,
Як учиняли звірство залюбки,
За всі діяння хижі, незаконні,
Свіча горить й горить на підвіконні.

***
Коли ми пам'ять перетворимо у дію,
То більше зацікавимо нащадків.
Бо деякі не мають навіть згадки,
Які в країні відбувалися події:
Чи голод був, чи зрада, чи лиха стихія,
Чи зміна уряду або порядків.
Коли ми пам'ять перетворимо у дію,
То більше зацікавимо нащадків.
Цікавість молоді дає мені надію,
Що знайдуть шлях свій до дідівських спадків,
Відчують, як важливі їм колядки
І втілять у життя всього народу мрію,
Коли ми пам'ять перетворимо у дію.

Джерело: Милий Михайло 

https://www.facebook.com/milij.mihajlo/posts/pfbid0qoxhkQ4vV6w93UhZs5oSsnpmikL6oZwRMCmcba75UobUPDedK8fwnw52wbCnTFs3l?locale=uk_UA 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить




"Блог Libraryart - территория творчества" Copyright © 2018
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.