Vinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo Slider

Меню

Комментарии

Syndication

feed-image My Blog

Форма входа

Календарь

<< < Март 2024 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31

Марина Акрам

111069318 10224312171138125 285801212099882437 n

Марина Акрам

   Народилася у райцентрі Оржиця, Полтавської області. Батьки з Закарпаття. 20 років живе в Індії. Чоловік лікар, індієць. 2 дітей, 15 і 18рр. В домі говоримо Українською. Оволоділа розмовною мовою хінді та урду, скоріше змішана, але тут всі так говорять.
   Вірші постійно почала писати з 2019р.
   «І наразі ще не можу зупинитись» (Марина Акрам)

 

МОЇ ЛЕБЕДИКИ

252682780 10227973805996708 1629246124545330268 n

МОЇ ЛЕБЕДИКИ
Я думаю про себе, як про квітку,
Що вкоренилась на землі чужій,
Яку так обережно, як якусь знахідку
Привіз сюди мій любий, милий мій.
І доглядає, скільки стане сили,
Щоб довше квітла, щоб жила, жила...
Щоб з далини світила, квітла - рідним.
І просто поряд з ним завжди була.
Щоб на моїм шляху аж до могили
Колись посіяні зернята в плід пішли.
Щоб нам і в старості ці зіроньки світили.
Мої лебедики... мій чоловік й сини .

Листопад, 2021, Індія

ПЕРЕЛІТНІ ДОЛІ

238808309 10227572272878631 6491898247369883227 n

ПЕРЕЛІТНІ ДОЛІ

Я не одна воюю в чужім полі
Зі мною поряд до плеча плече
Стоять такі, як я - залітні долі
І не відходять, навіть як пече
Це ми, одна сім'я, одна родина
Один на всіх нас простір і земля
Нас у чужині гріє Україна
І "Українка" нам просте ім'я.
Ми не відомі, і не царські панни
Ми живемо своїм простим життям
З свого народу вийшли. Роксолани...
І кожна береже своє ім'я.
Зріднила нас земля суха, нерідна
Курличе нам лелека у зимі
Ми перелітні долі, снігом срібла
На крилах пам'ять роду принесли.
3 вер есня 2021, Індія

МІЙ СКАРБ

223924004 10227406131525201 8069120957293525069 n

Художник Євген Вжещ (1853–1917). Мальви біля хати. Кінець ХІХ ст.

МІЙ СКАРБ

Заїхала в світи такі далекі,
Сюди не всякі долетять лелеки.
Сюди лиш вітер прижене дощину
Та й освіжить... хіба що на хвилину.
І кажуть люди: "Та ти там багата,"
А мені в сні — старенька рідна хата.
"По заграницях, по країнах різних",
А я мовчу, — не так уже ж і їздиш!
Для мене відпочинок — то літак,
Що понесе мене на милий серцю шлях,
Той, де тополі пообіч дороги,
Той, де давно вже не ступали ноги.
Туди, де мрія перша розцвіла,
Коли я ще маленькою була.
Той шлях, який стелився як хотів,
Аж поки на чужину не завів.
"У мене добре все, — скажу родині, —
Немає горя, бід нема й понині.
Щаслива я живу тут і багата".
А в сні мій скарб — старенька рідна хата.
7 серпня, 2021, Індія

Малювалось, витиралось

194751177 10226954266228851 2870946802225242223 n

Малювалось, витиралось:
Тут шлях, тут тополя,
Там словами, там ділами
Писалася доля.
Завивались у віночки
Паничі і мальви
Розплітались. На тім місці —
Павичі і пальми.
На тім місці, де плелися
маки і жоржини,
Мали вплестись дві донечки,
А ростуть два сини.
Ворожила ворожіля
Й циганка гадала —
Ані одна, ані друга
Правди не сказала
Сама собі зворожила
Та й начаклувала
Щоб на місце матіоли
Молочай вплітала.
Щоб вишила далекими
Рушники-дороги.
Щоб по глині, по чужині
Та ступали ноги.
Щоб роками, як билина
В суховій хиталась,
Рідко-рідко до родини
Серцем прихилялась.
Екзотичними квітками
Вишивала долю...
Нахрестила-змережила
І радості й болю.
Виписала як зуміла,
Сплела як сплелося,
Вишивала-ворожила...
Таке і далося.
3, Червень, 2021, Індія

А В ДЕЛІ...

174127595 10226580723610519 2263467218386481847 n

А В ДЕЛІ...

Так хочеться подиху вітру,
Колючої свіжості ранку,
А в Делі гаряче повітря,
Затягнуті смогом світанки.
Я хочу росою умитись,
Ранковим туманам радіти,
А в Делі я збризкую квіти,
Щоб трішки і їх напоїти.
Я хочу високії гори,
На крилах орлиці летіти,
А в Делі припнута до долі,
Поки ще малі мої діти.
На хвильку у сум огорнуся,
Примірю плащину із мрії...
Я в Делі. Я жити учуся.
Я вчусь не втрачати надії.
Приймаю із радістю долю,
Життєві уроки нотую.
Я в Делі. Я поряд з тобою.
Немає роси? Згенерую*.

16 квітня, 2021 р.
Дел, Ґазіабад. Індія

БАРВИ СПОПЕЛІЛОГО КОХАННЯ

170764838 10226550259928946 3740574286316561520 n

Фото: пустеля білих пісків у США

БАРВИ СПОПЕЛІЛОГО КОХАННЯ

Затягло біло-срібними барвами літо,
В ложку крові хтось влив келих лімфи,
А із завтра повіяв холодний вітер
І нагальною смертю коханню судилось згоріти.
Спалахнуло у іскрах гарячих обра́з,
Невимовленим слово "кохаю" – згоріло
І розвіяло вітром первинний екстаз.
Спопеліла любов, почуття спопеліло.
Пристрасть попелом впала на пуп'янки квітів,
Біло-срібними барвами вкрилась душа...
Загасила вогонь... перестало горіти...
І бреде... наче біла вдова у пекучих пісках.
12/04,2021, Індія

Дуже важко зберегти почуття. Особливо на протязі життя. Тим вони цінніші.
Бажаю не втратити кохання!

НЕРВИ-СТРУНИ

163792972 10226375672124360 6036681542615409967 n

НЕРВИ-СТРУНИ
Нерви-струни. Дзвін і пісня:
У коханні, у любові.
Нерви рвуться, дзвінко звискнуть:
В лютій сварі, в неспокої.
Нерви, нерви... де вас взяти?
Як міцної сили дати?
Зрозуміти й обійняти? Відпустити?
Ні! Тримати!
Усміхнутись, не сказати...
А слова, як ніж заклятий...
Так любити. Так прощати
Може, мабуть, тільки — мати.
22 Березня, 2021, Індія

І вчулося у тиші ночі

24 02 2021 мама

   Рівно 10 років...
   Мам, де ти так далеко, що й голос твій долинає все рідше? Але - долинає. Як це було в День народження нашого меншого сина - "МАРИНОЧКО!""" - солодкоболюче стукнуло, вклалося у мозок так об'ємно і фізично відчутно аж до легкого болю. І я зраділа - мама зі мною.

Подробнее: І вчулося у тиші ночі

Музонька тихенько заглядає

12 01 21 музонько

Музонька тихенько заглядає
У екранчик де пустий блокнот
Перше слово... що її чекає?
Утече, чи кинеться в танок?
Чи підщочить рученятком личко
І задумається про мою тужбу?
Чи крильцятами дмухне на щічку,
Вилітаючи з пір'їнкою в трубу?
Мила моя, забери у казку
Де живуть герої, королі,
Де розумний - дурник і всім ясно,
Що дурними є лише царі.
Де кружляють імена і феї
Де картонні шаблі й повно див....
Музонька на свіжому пленері
Полюбилась з променем ясним..
10.02.2021, Індія

В моїм серці дивними квітками

12 02 21 акрам

В моїм серці дивними квітками
Розцвіте серед зими земля,
Заспіває жито колосками,
Бо додому повернуся я.
Перший крок у двір - і хочу впасти.
Другий на поріг. І озирнусь.
Вірю і не вірю. Коло хати
Я нарешті скину суєту.

***

Сотнями хвилин спливла дорога,
Кілометрами злетіла в даль.
Я добралась. До свого порога.
Де змішались радість і печаль.
Де тріпоче ластівка крилечком,
Де початок від мого клубка.
Прибула додому, птахою в гніздечко.
У думках. У мріях прибула.
11, Лютий, 2021

З Китайським Новим роком всіх, хто святкує!

149013426 10226056927795951 4016093760676133389 n

З Китайським Новим роком всіх, хто святкує!
Хай на Китайський Новий рік
Вам щастя стане на поріг
Дракон казковий у зубах
Принесе успіху розмах
Хай добре вам усім ведеться
Здоров'я, грошей додається
Хай і старому, і малому
Біди не буде ні у чому,
А Металевий Білий Бик
Везе добра вам повен міх!
#МаринаАкрам

Подробнее: З Китайським Новим роком всіх, хто святкує!

НЕ МАТІОЛОВИЙ РІК

149803966 10226056968876978 8960203714195055556 n

НЕ МАТІОЛОВИЙ РІК
Випав рік якийсь... не матіоловий
Нерви, туга, все сплелось в одне
Ніби хтось наврочив в високосному,
Ніби проклинає хтось мене.
В очі медом ллють, солодким соком,
А через люб'язність коле гострий край.
Так, було, поріжуть "ненароком",
Що не знала, як себе зшивать.
Так, бувало, біль прониже наскрізь —
Ночі досипала через день,
Та вставала, через всі прокляття.
І співала. Знаних всіх пісень.
І сміялась! І трималась прямо,
Йшла собі туди, куди вела
Доля. Доля лікувала мої рани
І з горіха костура дала.
12, Лютий, 2021, Індія

Блукає імпульс у нетрях нервів

145143739 10225974268409518 1769255715171316025 n

Блукає імпульс у нетрях нервів
Ніяк не може знайти дорогу
У тихім сумі. Громом - шепіт.
Мовчання б'є, накликає тривогу
І десь у хащах емоцій темних
Блиснула радість... і поманила.
Тоненька нитка чуттів ефемерних
Знов повертає життя до тіла
А зебра-доля на чорній смузі
Нявчить тихенько, звита в клубочок
За ніччю світло розвіє сумнів
Муркоче доля щось ніжно-ніжно
І вже не нетрі, — дзвінкий гайочок.
Буває, часом така година
Коли впадеш у прострацію часу
Як звір, знаходить в собі людина
Дорогу в світло, дорогу в щастя.
Лютий, 3. 2021р. Індія

   Бажаю вам ніколи не піддаватися розпачу навіть у найтяжчі хвилини, навіть коли все валиться з рук, навіть коли світу білого за клопотами не видно. Все минає, як минає темна ніч. І наступає ясний день.

ІСТИННІ

142766619 10225929036838757 4827371272208513383 n

ІСТИННІ

- Мила, розкажи мені
Чому очі засмутились?
"Як скажу, що в чужині
Моє серце не прижилось?"
- Милий мій, та так буває,
Мабуть просто я втомилась.
- Люба моя, чом дрижать
Звабнії вуста в усмішці?
"Як сказати, що твоя
Мама не рада невістці?"
- Любий мій, та я згадала
Як ми стрілися на гірці.
- Моє серце, чом сльоза
Зволожила твої вії?
"Як сказати, що чужа
У чужинній безнадії"
- Серденько, таке буває
Бо я ходжу при надії.
- Щастя моє, чом твоя
Голівонька похилилась?
"Як скажу йому, що я
За своїми зажурилась?"
- Моє щастя, ніжка моя
Об камінчик зачепилась.
- Моя рідна, не журись
Я дістану зірку з неба!
"Як сказати, що приснивсь
Рідний край і синє небо?"
- Мій коханий, в мене - ти
Мені більшого не треба.
- Зіронько моя, дивись
Що тобі я ось дарую?
"Що б не було. Я втомилась.
В цім краю мабуть помру я"
- Подорож до мами?
Милий....
я ж нітрохи не сумую!
29, Січень,2021, Індія

Тумане, туманочку

139751390 10225792210738190 5239685694253397906 n

Тумане, туманочку,
Йди до мене зраночку
Обійми із ласкою
Зачаруй із казкою
Хай мені помріється
Хай росою вмиється
Доля моя вирійна
Знуджена, знесилена
Дай твоєї силоньки
Як у спеку зливоньки
Дай твоєї тишоньки
В галасі чужиноньки
Обійми м'якесенько
Поцілуй ніжнесенько
Щоб рівненько слалося
Гарно в нічку спалося.
Тумане, туманочку,
Йди до мене зраночку.
17, Січень, 2021, Індія




"Блог Libraryart - территория творчества" Copyright © 2018
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.