Vinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo Slider

Меню

Комментарии

Syndication

feed-image My Blog

Форма входа

Календарь

<< < Февраль 2021 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28

Марина Акрам

111069318 10224312171138125 285801212099882437 n

Марина Акрам

   Народилася у райцентрі Оржиця, Полтавської області. Батьки з Закарпаття. 20 років живе в Індії. Чоловік лікар, індієць. 2 дітей, 15 і 18рр. В домі говоримо Українською. Оволоділа розмовною мовою хінді та урду, скоріше змішана, але тут всі так говорять.
   Вірші постійно почала писати з 2019р.
   «І наразі ще не можу зупинитись» (Марина Акрам)

 

В сльозах дощу дорога мерехтить

06 01 дождь 1

В сльозах дощу дорога мерехтить,
Заплакана моя тропа далека.
Напівзима на чужині чудить
І десь в полях блука собі лелека.
А я вдихаю свіжість і туман,
Принесений на білих-білих крилах.
У вирії бува така зима:
Сира, туманна, і, часом, сльозлива.
А я люблю як хмарки пару з вуст
На видиху розтануть наче втома
Коли шепчу: "так пахне сніжний хруст...
Так пахне Україною... як вдома..."
Умите небо нахилило край
І підглядає сонце з-поза краю.
Така на чужині напівзима,
Таке й життя. Таким його і знаю.
5 січня 2021, Індія

ЖІНОЧА МУДРІСТЬ

133879559 10225676570007244 6009791305708894295 n

ЖІНОЧА МУДРІСТЬ
Поблажлива , чуйна, уважна
Терпляча безмежно і ніжна -
Така вона, завжди справжня
Звичайна жіноча мудрість.
Пробийся крізь захисну гордість:
Розтанеш у ніжній м'якинці,
В безодні сласної зваби,
Безмежних щедрот скарбниці;
Така неповторно солодка,
Така що в руках твоїх тане,
Твоя, повік юна - дружина.
Стіна за твоїми плечами.
Пробий показну її строгість:
Побачиш скарбів без ліку -
Затлумлена клопотом - мама;
Відасть до останку все дтям.
Пробий показну байдужість:
Бери самоцвіти руками -
Здавалось, звичайна бабуся.
Ні, мудрість. Нажита роками.
Тихесенька нота щастя
Невидимо поряд існує
Така вона, завжди справжня.
Звичайна. Жіноча мудрість.
4.01.2021, Індія

Бажаю дива на Святе Різдво

131816545 10225588968337257 107932284530066942 o

Бажаю дива на Святе Різдво
Тим хто тепер невиліковно хворий,
Бажаю тим знайти добро,
Хто у біді та у тяжкій недолі.
Бажаю щастя на Святе Різдво
Усім, хто думає: "нещасний",
Бажаю тим знайти тепло,
Хто змерз душею, чи пропащий.
Бажаю повний грошей гаманець,
Усім, у кого у кишенях дірка,
Але не просто, - треба головне
Набути коштам вашим вміння ліку.
Бажаю стомленому - сну,
Спочинку в спокої і мирі,
А тим, хто перейшов війну
Ніколи знову не крутитись в такім вирі.

Бажаю тим, кого народ обрав:
Тримати міцно булаву і скипетр
І не махати ними навмання
Й не кидати обіцянки на вітер.
Бажаю вам любові до людей,
Ділити радість, уникати біди,
Бажаю, щоб збулось тепер все те,
Що хтось колись собі намріяв.

Хай сяє зорями Святе Різдво,
Усе у світі вам несе добро,
Хай Благодаттю освятиться дім,
Щоденно радість щоб жила у нім!
Хай в Новий Рік хурделить і мете,
Щоб влітку жито спіло золоте!
Обходять хай нещастя стороною,
І хай здоровиться вам силою крутою!

24, Грудень, 2020. Індія.

Вечір, жнець сумний, усе в роботі

14 11 20 1

Вечір, жнець сумний, усе в роботі:
Косить світло і кладе в снопи,
Розкладає в вікна сонце жовте,
Журить журу, бо вже скоро йти.

І цілують ноги ту стежину,
Що веде до тебе напрямки
Й вечору в пухнасту одежину
Змерзлі плечі вкутують димки.

Добіжу, поки ще небо видно,
Обійму, поки ще вітер спить...
Тихий вечір-жнець уже все сонце
Поскладав у вікнах у стоги.

14.лист.2020. Індія

КЛЕНОВІ ДУМИ

14 11 20

КЛЕНОВІ ДУМИ

Упіймаю погляд твій і досі юний,
Спурхнуть і розвіються умить
Птахами сполоханими думи
І душа розхристана тремтить.

Що то є таке в тобі, моя ти доле?
Заворожуєш щомиті знов і знов.
Ну а я... таке перекоти-поле,
Що за вітром гонить всю любов.

Пересіяні стежки опалим листям,
Перекочене життя — вже на кілку
Прип'яте роками коло тину...
Скрипне ґанок, пересохший без дощу..

Одиноко... а любов ще юна
Проросла у внуках. Не моя.
Із сухого листя гірко-п'яна
Та наливка із мого життя.

І кружляють думи-листя з клена
І шепочуть, що пропащий вік
Перекоти-поле я. А ти — моя студена
Осінь. Наздогнала. Засушила. Хто би втік?

9, Листопад, 2020

Коли ти сам - один

05 11 2020

Коли ти сам - один
Пірнаєш в позачасся,
Коли роса з сльози
На попелі нещастя,
Звернись углиб себе
І віднайди дорогу
До спомину тепла,
Любові без тривоги.
Випробуванням є
Вогняні муки горя.
Винагорода є —
Повернення любові.

1, Листопад, 2020, Індія.

ДОРОГА БЕЗ КІНЦЯ

122127321 10225053716756302 8784671962966015416 o

ДОРОГА БЕЗ КІНЦЯ

Коли стають старі й затерті думи,
Тонкі, як роками поношена шаль
В стораз розпущені й сплетені давні суми
Такі, що їх уже і не зв'язать,

Я стану на поріг, тремтить душа в тривозі
Я не згадаю минулі печалі й жалі
Біжу босоніж по ранковій дорозі
В росу із нот, що розгубили скрипалі.

І нові думоньки — надії ручаї,
І світу всі шляхи — моя одна дорога
Мені простелеться в невпізнані краї.
Початок має. А кінець її - у Бога.
22, Жовтень, 2020

ЛЕЛЕЧКА

122485012 10225056242859453 5616413016438318578 o

ЛЕЛЕЧКА

Туманіло жито полями, полями
Летіла лелечка від мами, від мами.
Далечко летіла — у казку, в теплину
Лишала подвір'я, село і родину.
У казку летіла, у теплі теплоти
І тужно кричала від суму й скорботи.
У казці чужинській так солодко жила,
Та тільки, бувало, тихенько тужила,
Тихенько від мужа, бо любить і тішить
Тихенько від діток й щоби не зогрішить.
Летіла лелечка додому до мами,
Над гори злетіла білими крильцями.
Літала літала, поки сили мала,
Аж поки раз-другий на труноньку впала.
Ой легко ж, як легко у казці тій жити...
Іще б їй до сестер-братів полетіти,
До тітки і дядька, до всеї родини,
Бо хто його зна, який вік на чужині.
Зозульку гукала про вік запитати, —
В чужині зозуля не хоче кувати.
Лелечко, лелечко, ох, вирійна доле,
Вертайся до мами, вертай в рідне поле.
Летіла б лелечка, летіла, летіла,
Та що, як у казці вже гніздечко звила.
Така її доля, далеко літати...
Літати від дому, до дому й вертати.

22, Жовтень, 2020

НАМИСТО

25 10 20 2

НАМИСТО

Нанизую всі спогади в разок
Рочок в разок, і два, і три в наступні.
Я тим намистом полюбуюся якось,
І не важке виходить те намисто.

На застібки — в красивий камінець —
Поклала найдорожчі, всього двійко:
Із діамантів зоряних — початок і кінець,
З яких і відросла моя життєва гілка.

І перші перли-слізки у разки,
І радості вплела кришталь рожевий:
Виблискують дитинства бусинки-роки,
Коли було усе. І всі. А світ — безпечним.

А далі більше, більше кольорів...
Як я живу, таке моє й намисто:
Корали зблискують там, де люблю
І теплим бурштином - думки про діток.

І зовсім мало темних намистин,
Бо зла якось я і не пам'ятаю,
Лиш чорні крапелинки там і тут:
Коли на нитку горе нанизала...

Легенько у долонях прокочу
Свої роки й поглажу ніжно-ніжно,
Клубочок ниток збоку покладу:
Хай. Пригодиться. Ще низатиму намисто.

24, Жовтень, 2020. Індія.

Злопам'ятність, заздрість, ненависть несуть в собі злість і темні, тяжкі спогади.

Нехай ваше намисто спогадів буде світлим, теплим, легким, яскравим. Радісним.

Де мій фотель, камін, картатий плед

122151189 10225076106876041 1677715965769529720 o

Де мій фотель, камін, картатий плед
Гаряча філіжанка кави у долонях
Десь там, де є зима, де заметіль мете
Десь там у мріях, снігом повних, повних...

В реаліях - гаряча осінь в Делі,
У павутинні клопотів завиті днини.
Із мрій - в долонях філіжанка кави
І мрії, як добратись до родини.

25/10/2020, Індія.

ЛЕГЕНДИ ПРО НЕЗАБУДКУ

120955121 10224959655844838 755589467430150579 n

ЛЕГЕНДИ ПРО НЕЗАБУДКУ

"Наїв і простота!", - Троянда кривить губки
І Орхідея зверхньо погляда
А ці сором'язливі Незабудки
Розповідають, як знайшли життя.

Подробнее: ЛЕГЕНДИ ПРО НЕЗАБУДКУ

НЕ БІЙСЯ

121089025 10224961861219971 1487201989869492386 n

НЕ БІЙСЯ

Не бійся мене, бо я — доля.
Я та, що дала тобі мати.
Не треба, твоя непокора
Не зможе мене обіграти.

Не бійся, я завжди з тобою,
Не зраджу ніколи й на мить.
Давай, просто йдімо зі мною!
А стомимось, - сядем спочить.

Не бійся, куди не повернеш, —
Я шлях проторую у строк,
Чи прямо, чи в прірву завернеш,
Я все ж буду перша на крок

Не бійся, бо я твоя доля.
Єдина для тебе завжди,
Відміряна виміром Божим,
Прикута рука до руки.

10/10/2020
Індія

РОЗМАЙНА

13 10 20 акрам

БАБИ І МІСЦЕВІ ВИБОРИ

121242115 10224982586098080 5573849068509088498 n

БАБИ І МІСЦЕВІ ВИБОРИ

Каже баба Маша Дусі:
– Знову вибори, готуйся!
Кандидатів наплодилось!
Всі партєйні поробились!
Там зелені, там картаті,
Важко стало й вибирати!

Баба Дуся їй говорить:
– Помастилося їх досить!
Не дивись на те лушпиння,
Злізе все як шумовиння!
Нам би гарного кого,
Щоб болів він за село,
щоб господар, совісливий,
хай би з виду й некрасивий...

Баба Маша: –Так то так!
– Але ж дайки он летять!
Я аж якось розгубилась
в кого брать, в кого не брать!

Баба Дуся каже їй:
– Всі бери і не дурій.
А на бланку вибираєм
Тих, кого самі бажаєм.

Баба Маша (от язик!):
– Правду кажеш! Так зати́к:
Хоч тичкуй, хоч не тичкуй
Вигра просто більший ....

– Цить!, - Баба Дуся ту спиняє,
Рота Маші закриває.
Ну а та із-за платка
Чеше свого язика:
– Та не те, та що ти Дусько!
Ти ото і не мудруй!
Нам аби не ОБАЛДУЙ!!!
Я оце тобі й казала!
А ти рота зав'язала.
_________________________________
Отако от жебоніли
Дві подруги, дві баби
Ну а вам самим обрати
Люди ви, а чи раби.
13\10\2020, Делі- Ґазіабад

Автор ілюстрації невідомий

ЖОРЖИНА

119918563 10224822969787772 327650541704906779 o

ЖОРЖИНА

А вона красива, як жоржина біла -
Пелюстками сніжними голову повила.
Не біда, що щоки розписали роки,
Не біда, що стали трішки менші кроки.

А вона прекрасна, як жоржина ясна -
У очах зоріє радість непогасна.
Не біда, що роки додали мороки,
Не біда, що стали не солодкі соки.

А вона розкішна, як жоржина пишна -
І її домівка для дітей затишна.
Не біда, що Бог їй вже намірив строки,
Не біда, -- не стоптані ще життя толоки.

24/09/2020




"Блог Libraryart - территория творчества" Copyright © 2018
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.