Vinaora Nivo SliderVinaora Nivo SliderVinaora Nivo Slider

Меню

Комментарии

Syndication

feed-image My Blog

Форма входа

Календарь

<< < Ноябрь 2024 > >>
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Марина Акрам

111069318 10224312171138125 285801212099882437 n

Марина Акрам

   Народилася у райцентрі Оржиця, Полтавської області. Батьки з Закарпаття. 20 років живе в Індії. Чоловік лікар, індієць. 2 дітей, 15 і 18рр. В домі говоримо Українською. Оволоділа розмовною мовою хінді та урду, скоріше змішана, але тут всі так говорять.
   Вірші постійно почала писати з 2019р.
   «І наразі ще не можу зупинитись» (Марина Акрам)

 

Пишіть історію свого життя

20 01 21 акрам

Пишіть історію свого життя
Пишіть як казку, або там поему
А хтось хай пише фентезі роман
І справами розпише по-своєму.
Пишіть своїми вчинками самі
Бо кожна дія - то перо найкраще
І хай чорнило зовсім не чорнить
Додайте кольорів
У вірш про щастя.
А хтось за гроші просить, напиши:
Виводяться рядки чужим плетінням,
Історія життя, яку віки
захочуть скинути
Із терезів терпіння
Пишіть свою історію самі:
У пісню - кольори пишіть і звуки,
Роман, чи казку, чи короткий вірш.
Так, щоб заслухалися ваші внуки.
16, Січень, 2021, Індія

ТУМАНИ

137256933 10225776840073933 62476391033601892 n

ТУМАНИ

Окутана туманом, мерзнуть руки
Він обіймає й лізе у тепло,
У рукава, під комір, глушить звуки,
А я радію, а мені добро.
Мабуть єдина я туман цілую.
Мабуть єдина студінь цю люблю.
У цім тумані йду у мрію тую...
Спекотний край, а я тепер в раю.
Перенеслась десь на свої простори,
Де зеренце мого життя зійшло,
Де є мороз і снігу цілі гори,
Де є дощі і роси, і тепло.
Мене туман залюблено лоскоче
Дарує запахи, і тихо обійма,
Він грається, обходить і клубочить
І за любов мене цілує жартома.
15, січень, 2021, Індія

ЗВУК ЗАБУТТЯ

137008528 10225767832848758 4125292084552095967 n

ЗВУК ЗАБУТТЯ

Є звуки щастя, радості і горя
Є звуки ніжності і слави і надій:
Фанфар, дзвіночків, плеску моря,
Зітхання, схлипу, змаху вій.
А спогади звучать як подих
Легкого вітерця з сонних полів
І шелестом листа, і давніх кроків,
І сміхом, і безмежжям почуттів.
І тільки забуття - як шурхотіння
Висохлих трав на спекотній землі
І пахне забуття душком зітління
І спаленого попелу надій.
14, Січень. Індія

Хтось десь злоститься, а хтось веселиться

137654700 10225748671009724 1825464371754929194 n

Хтось десь злоститься,а хтось веселиться
В світі де повно і зла, і добра.
Хтось у дитинстві снив про жар-птицю,
Хтось комарам всі лапки обривав.
Світ не єдиний і люди осібно:
З доброї волі хтось хоче війни,
Іншому ж конче сьогодні потрібно
У дитбудинок відвезти крупи.
Вічний неспокій, вічна напруга -
Зло відтіняє добра паростки
З інших зірок людина, та - друга
Мовчки чекає, щоби навпаки.
Може отямиться дика планета?
Може нарешті збагне, що життя
Нам відкриває всі двері безмежжя,
Тільки ми їх не побачим ніяк.
Січень, 2021.

РАБИ ВИБОРУ

135870725 10225737630973730 734866820299064773 n

РАБИ ВИБОРУ

Єдиний вибір, зроблений до строків:
З'явитися на білий світ земний.
І з перших нетвердих дитячих кроків
Рабами вибору стає той, хто живий.
Могутня велич? непомітність?
Хто ти? — Той, що за разом кожен раз
На путівцях, на перехрестях долі
Своєму вибору підкориться щораз.
Коли, здається, вибору немає,
Ти робиш вибір - в течії пливти.
Коли здається, сам собі надбаєш,-
Тобою править вибір - далі йти.
Рабом є кожен вибору своєму
Немає волі, та легке ярмо.
Ми всі йому впокорено живемо
Хоча і вільні жити. Все одно...
Січень, 2021

Застиглий крок на черговім порозі

135804841 10225705684855097 4646243205254117651 n

Застиглий крок на черговім порозі
Переступлю цю мить, вона тяжка,
Згубилися свята десь по дорозі
Вже і Різдво і Паска не така
Хіба то свято "сам-собі-святкую"
Хіба то свято, коли всі десь там...
Я все частіше на свята сумую
Біжать роки, нема вже тат і мам.
І хочеться притиснутись до дому
Того, де всі були, де все моє,
Послухати минуле, та нікому
Другого шансу доля не дає.
6.01.2021

Свято прийшло, мир принесло

134699117 10225696722271038 7737573545266801310 n

Свято прийшло, мир принесло
Вже на поріг стало Різдво
Ясна зоря в небі зійшла
Діва сина народила
Ясна зоря засяяла
Діва сина народила
Хай благодать прийде до всіх
Щастя й добра вам повен міх
Хай оминає зло і біда
Хай будуть вам многі літа!
Христос рождається!
Славімо його!
6, Січень.2021 Індія

В сльозах дощу дорога мерехтить

06 01 дождь 1

В сльозах дощу дорога мерехтить,
Заплакана моя тропа далека.
Напівзима на чужині чудить
І десь в полях блука собі лелека.
А я вдихаю свіжість і туман,
Принесений на білих-білих крилах.
У вирії бува така зима:
Сира, туманна, і, часом, сльозлива.
А я люблю як хмарки пару з вуст
На видиху розтануть наче втома
Коли шепчу: "так пахне сніжний хруст...
Так пахне Україною... як вдома..."
Умите небо нахилило край
І підглядає сонце з-поза краю.
Така на чужині напівзима,
Таке й життя. Таким його і знаю.
5 січня 2021, Індія

ЖІНОЧА МУДРІСТЬ

133879559 10225676570007244 6009791305708894295 n

ЖІНОЧА МУДРІСТЬ
Поблажлива , чуйна, уважна
Терпляча безмежно і ніжна -
Така вона, завжди справжня
Звичайна жіноча мудрість.
Пробийся крізь захисну гордість:
Розтанеш у ніжній м'якинці,
В безодні сласної зваби,
Безмежних щедрот скарбниці;
Така неповторно солодка,
Така що в руках твоїх тане,
Твоя, повік юна - дружина.
Стіна за твоїми плечами.
Пробий показну її строгість:
Побачиш скарбів без ліку -
Затлумлена клопотом - мама;
Відасть до останку все дтям.
Пробий показну байдужість:
Бери самоцвіти руками -
Здавалось, звичайна бабуся.
Ні, мудрість. Нажита роками.
Тихесенька нота щастя
Невидимо поряд існує
Така вона, завжди справжня.
Звичайна. Жіноча мудрість.
4.01.2021, Індія

Бажаю дива на Святе Різдво

131816545 10225588968337257 107932284530066942 o

Бажаю дива на Святе Різдво
Тим хто тепер невиліковно хворий,
Бажаю тим знайти добро,
Хто у біді та у тяжкій недолі.
Бажаю щастя на Святе Різдво
Усім, хто думає: "нещасний",
Бажаю тим знайти тепло,
Хто змерз душею, чи пропащий.
Бажаю повний грошей гаманець,
Усім, у кого у кишенях дірка,
Але не просто, - треба головне
Набути коштам вашим вміння ліку.
Бажаю стомленому - сну,
Спочинку в спокої і мирі,
А тим, хто перейшов війну
Ніколи знову не крутитись в такім вирі.

Бажаю тим, кого народ обрав:
Тримати міцно булаву і скипетр
І не махати ними навмання
Й не кидати обіцянки на вітер.
Бажаю вам любові до людей,
Ділити радість, уникати біди,
Бажаю, щоб збулось тепер все те,
Що хтось колись собі намріяв.

Хай сяє зорями Святе Різдво,
Усе у світі вам несе добро,
Хай Благодаттю освятиться дім,
Щоденно радість щоб жила у нім!
Хай в Новий Рік хурделить і мете,
Щоб влітку жито спіло золоте!
Обходять хай нещастя стороною,
І хай здоровиться вам силою крутою!

24, Грудень, 2020. Індія.

Вечір, жнець сумний, усе в роботі

14 11 20 1

Вечір, жнець сумний, усе в роботі:
Косить світло і кладе в снопи,
Розкладає в вікна сонце жовте,
Журить журу, бо вже скоро йти.

І цілують ноги ту стежину,
Що веде до тебе напрямки
Й вечору в пухнасту одежину
Змерзлі плечі вкутують димки.

Добіжу, поки ще небо видно,
Обійму, поки ще вітер спить...
Тихий вечір-жнець уже все сонце
Поскладав у вікнах у стоги.

14.лист.2020. Індія

КЛЕНОВІ ДУМИ

14 11 20

КЛЕНОВІ ДУМИ

Упіймаю погляд твій і досі юний,
Спурхнуть і розвіються умить
Птахами сполоханими думи
І душа розхристана тремтить.

Що то є таке в тобі, моя ти доле?
Заворожуєш щомиті знов і знов.
Ну а я... таке перекоти-поле,
Що за вітром гонить всю любов.

Пересіяні стежки опалим листям,
Перекочене життя — вже на кілку
Прип'яте роками коло тину...
Скрипне ґанок, пересохший без дощу..

Одиноко... а любов ще юна
Проросла у внуках. Не моя.
Із сухого листя гірко-п'яна
Та наливка із мого життя.

І кружляють думи-листя з клена
І шепочуть, що пропащий вік
Перекоти-поле я. А ти — моя студена
Осінь. Наздогнала. Засушила. Хто би втік?

9, Листопад, 2020

Коли ти сам - один

05 11 2020

Коли ти сам - один
Пірнаєш в позачасся,
Коли роса з сльози
На попелі нещастя,
Звернись углиб себе
І віднайди дорогу
До спомину тепла,
Любові без тривоги.
Випробуванням є
Вогняні муки горя.
Винагорода є —
Повернення любові.

1, Листопад, 2020, Індія.

ДОРОГА БЕЗ КІНЦЯ

122127321 10225053716756302 8784671962966015416 o

ДОРОГА БЕЗ КІНЦЯ

Коли стають старі й затерті думи,
Тонкі, як роками поношена шаль
В стораз розпущені й сплетені давні суми
Такі, що їх уже і не зв'язать,

Я стану на поріг, тремтить душа в тривозі
Я не згадаю минулі печалі й жалі
Біжу босоніж по ранковій дорозі
В росу із нот, що розгубили скрипалі.

І нові думоньки — надії ручаї,
І світу всі шляхи — моя одна дорога
Мені простелеться в невпізнані краї.
Початок має. А кінець її - у Бога.
22, Жовтень, 2020

ЛЕЛЕЧКА

122485012 10225056242859453 5616413016438318578 o

ЛЕЛЕЧКА

Туманіло жито полями, полями
Летіла лелечка від мами, від мами.
Далечко летіла — у казку, в теплину
Лишала подвір'я, село і родину.
У казку летіла, у теплі теплоти
І тужно кричала від суму й скорботи.
У казці чужинській так солодко жила,
Та тільки, бувало, тихенько тужила,
Тихенько від мужа, бо любить і тішить
Тихенько від діток й щоби не зогрішить.
Летіла лелечка додому до мами,
Над гори злетіла білими крильцями.
Літала літала, поки сили мала,
Аж поки раз-другий на труноньку впала.
Ой легко ж, як легко у казці тій жити...
Іще б їй до сестер-братів полетіти,
До тітки і дядька, до всеї родини,
Бо хто його зна, який вік на чужині.
Зозульку гукала про вік запитати, —
В чужині зозуля не хоче кувати.
Лелечко, лелечко, ох, вирійна доле,
Вертайся до мами, вертай в рідне поле.
Летіла б лелечка, летіла, летіла,
Та що, як у казці вже гніздечко звила.
Така її доля, далеко літати...
Літати від дому, до дому й вертати.

22, Жовтень, 2020




"Блог Libraryart - территория творчества" Copyright © 2018
Все права защищены. Копирование материалов с указанием автора и активной ссылкой на сайт
Перепечатка материалов сайта без указания авторства строго воспрещается.